###Свисток по-українськи. В об’єктиві - суддівство фіналу Кубка і матчів 30-го туру УПЛ ###

Останнього туру чемпіонату-2012/2013 можна було б не проводити. Вражаюче, але факт – жодного матчу з турнірною інтригою. Не надто конкурентним вийшов і кубковий фінал між «Шахтарем» і «Чорноморцем». Власне, через те й не варто дивуватися, що в заключний у поточному сезоні «Свисток по-українськи» увійшло обмаль моментів. На результати матчів суддівські похибки не вплинули, але, на думку експертів UA-Футболу, екс-арбітрів ФІФА Мирослава Ступара і Сергія Шебека, підкреслили дві основних тенденції – недосконалість винесення дисциплінарних санкцій і необґрунтованість перебування додаткових асистентів за ворітьми.

Кубок України. Фінал

«Шахтар» - «Чорноморець» - 3:0. Суддя – Євген Арановський (Київ)

Сергій Шебек: Наважуся ствердити, що це була найлегша в плані суддівства гра серед усіх кубкових фіналів часів незалежності. Цей поєдинок не склав для арбітра ані найменших труднощів, оскільки перевага однієї з команд була вражаючою. Рахунок 3:0 теж показовий, але «Шахтар» міг виграти й 6:0. Тому про роботу Арановського, в принципі, говорити нічого. Якби не одна помилка.

7-ма хвилина. «Гірник» Генріх Мхітарян, отримавши передачу на хід, міг виходити сам на сам з Дмитром Безотосним, але в боротьбі з Крісті Ванґелі впав. Рефері пенальті не призначив.

Мирослав Ступар: Ситуація доволі проста й однозначна – арбітр мав призначати одинадцятиметровий. Арановський, звісно, був перекритий гравцями обох команд, та додатковий асистент Сергій Березка мав бачити ситуацію чітко. В підсумку в епізоді не розібрався ні один, ні інший. Припускаю, що рефері, оскільки це був старт поєдинку, ще не увійшов в гру. Та це їх не виправдовує, так як судді мають бути зконцентрованими зі стартових секунд зусітрічі і до завершення матчу. Вони завжди мають бути готовими до прийняття неординарних рішень.

Загалом, цю зустріч Арановський відсудив добре, він уникнув обструкції з боку гравців. Помилка з непризначенням пенальті так і залишилася для арбітра єдиною. Щоправда, справедливості ради мусимо визнати, що гра була далеко не кубковою. Як для кубкового фіналу такі матчі футбол не прикрашають. Зазвичай, в матчах такої стадії спостергіається висока напруга, не дивлячись на те, які суперники протистоять один одному. Ця ж гра вийшла для «Шахтаря» тренувальною. Швидкості були різними і було видно, що гравці «Чорноморця» занадто хвилюються, мандражують. Коли гравцеві повертають м'яч, зігравши в стінку, а він стоїть і під цю передачу не відкривається? Такого рівня бути не повинно.

Сергій Шебек: Це очевидний пенальті і щастя суддівської бригади, що надалі поєдинок склався так, що про цей момент ніхто не згадує. Ванґелі збив Мхітаряна. Виправданням для Арановського може слугувати той факт, що він був перекритий двома гравцями обох команд. Побачити чітко – вдарив Ванґелі суперника по ногах чи чисто виткнув м'яч – суддя в полі не міг. Звісно, на допомогу Арановському міг прийти арбітр за ворітьми. Втім, Сергій Березка, перед очима якого розвивалися події, судді не допоміг. Говорити, що «манекени», яких приставили до стійки, вкотре залишилися бездіяльними, вже навіть не смішно. Взагалі, в підсумках сезону ми продемонструємо, що безпідставність перебування додаткових асистентів у матчах весняної частини чемпіонату України проявлялася в кожному турі. Реальну допомогу судді за ворітьми надавали арбітрам в полі лише у двох випадках.

Кілька днів тому один з арбітрів, який часто отримує призначення в статусі додаткового асистента, прямо мені сказав, мовляв, я не розумію, навіщо ми там, за ворітьми, потрібні. Він каже, що бачить момент з одного ракурсу, фронтально, тоді ж як арбітр в полі здатен бачити різні ситуації з усіх боків, під різним кутами, оскільки має нагоду забігти звідти, звідки вважатиме за потрібне сам. «Звісно, моменти ми бачимо по-різному і через це наше бачення епізодів часто розбігається, - пояснював мені колега. – Не дивно, що суддя в полі часто приймає те рішення, яке вважає правильним сам». Окрім того, рефері через пристуність додаткового асистента нерідко розслабляється і належним чином не зконцентровується. Все тому, що він сподівається, що, пропустивши щось, обов'язково отримає підказку від додаткового асистента. Проте судді за ворітьми найчастіше не наважуються брати відповідальність на себе.

30-й тур УПЛ

Сергій Шебек: У цьому турі жодна з команд не мала турнірної мотивації. Через те й арбітри залишилися непомітними. Хотілося б, щоб так було завжди. Проте навіть зараз, у матчі, де перевага однієї з команд була величезною, без суддівських ляпів не обійшлося.

«Дніпро» - «Іллічівець» - 7:0. Суддя – Іван Бондар (Київ)

Сергій Шебек: В цій грі арбітр взагалі був непотрібен. Проте навіть у такому матчі суддя Бондар примудрився показати одну формальну і одну взагалі не заслужену картки.

18-та хвилина. В центральному колі азовець Торніке Окріашвілі, намагаючись з допомогою фінта позбутися опіки Євгена Чеберячка, отримав по ногах і впав. Арбітр покарав центрбека дніпрян попередженням.

Мирослав Ступар: Це порушення на жовту картку не тягне. Фол з боку Чеберячка був суто ігровим.

Сергій Шебек: На той час «Дніпро» вів у рахунку 1:0, маючи беззаперечну перевагу. Гра носила спокійний характер і небезпеки, що пристрасті на полі завирують, не було. Бондар попередив Чеберячка за звичайне порушення в середині поля. Євген хотів вибити м'яч і з необережності вдарив суперника по ногах. Оскільки це порушення було в середині поля, рефері цілком міг обмежитися усним зауваженям. При цьому треба помітити, що арбітр спершу не збирався демонструвати картку, але відреагував на надзвичайно болючу реакцію Окріашвілі. Я вже неодноразово підкреслював, що, на жаль, чимало наших арбітрів «клюють» на страждання футболістів.

Зрештою, самих арбітрів я б не звинувачував – їх змушує розмахувати картками наліво й направо куратор П'єрлуїджі Колліна. Нещодавно розмовляв з одним з арбітрів Прем'єр-ліги: «Навіщо так часто показуєш картки?» - запитую. Відповідь вразила: «Якщо я не буду цього робити, Комітет арбітрів мене покарає і не отримаю призначень на наступні матчі». Тому судді часто воліють перестраховуватися і демонструють картки там, де їх можна було б не показувати.

31-ша хвилина. Маріуполець Артем Путивцев, вибивши м'яч у підкаті, зірвав прорив Матеуса на ворота власної команди. На думку судді, то було порушення, яке ще й тягне на попередження.

Сергій Шебек: Путивцев чітко вибив м'яч у підкаті, а Матеус перелетів через його ногу. Тому тут не було навіть порушення, не кажучи вже про попередження.

Мирослав Ступар: Путивцев правил не порушував. Взагалі, враховуючи розвиток подій на полі, Бондар мав би судити не суворо за текстом правил, а враховуючи дух гри. Одна команда грала, а інша просто стояла. Супротиву не було абсолютно. Відповідно, до футболістів можна було б відноситися лояльніше.

Так, як то робив Нікола Ріццолі, працюючи на фіналі Ліги чемпіонів «Баварія» - «Боруссія» Дортмунд. Якби Нікола був вихованцем Колліни, то наш Куратор, мабуть, залишився б незадоволеним його діями. До винесення дисциплінарних санкцій Ріццолі поставився дуже обережно. І всі рішення італійського арбітра, за винятком одного, були правильними. Вважаю, що Ріццолі мав попереджувати Данте в моменті, коли у ворота мюнхенців призначався пенальті. Оскільки це попередження було б для оборонця «Баварії» друге, то суддівський вердикт міг вплинути на результат. Данте хотів зіграти в м'яч, але з необережності в'їхав супернику ногою в живіт. Звісно, це могло бути попередження, але Ріццолі проявив значно краще відчуття гри, ніж Бондар у Дніпропетровську, де одна команда неслася на «Мерсидесі», а інша пленталася на «Москвичі» старого випуску.