###Новий Роман «моряків» ###

Друга частина першості розпочнеться лише 20 березня, проте вже тепер обриси фаворита в ній вимальовуються дедалі чіткіше, і 5 очок відставання від лідера не здаються вагомою проблемою для одеського «Чорноморця».

1.Фінансове становище клубу

Ринкова вартість клубу оцінюється нині відомим німецьким порталом trаnsfеrmаrkt від 4.356.000 до 4.950.000 євро. І це є другим показником першої ліги після «Закарпаття». За одеситами — «Олександрія» та «Львів».

Не варто плутати вартість клубу з його бюджетом. Проте, гадаю, кожному зрозуміло, що фінансові можливості одеситів максимально наближені до прем'єр-лігових (або ж саме «прем'єр-лігові»), а в першій лізі конкуренцію одеситам можуть скласти хіба що лише ужгородці та олександрійці. «Динамо-2» в цьому контексті до уваги, зі зрозумілих причин, не братимемо.

2. Інфраструктура. Місто

Маючи двох головних конкурентів за вихід до прем'єр-ліги — «Олександрію» та «Закарпаття» (на власний розсуд не вписую до числа кандидатів на підвищення в класі «кризові» «Львів» і «Сталь» та не готову до такого кроку «Кримтеплицю»), тут варто знову вдатися до порівняння. Одеса — велике портове місто, відоме всій Європі, з її вагомими фінансовими вливаннями, капіталами та туристичним розвитком. У порівняні з нею Олександрія здається чимось дуже сірим і непомітним — усе-таки районний центр... Якщо нині зазирнути в турнірну таблицю найвищого українського ешелону, то побачимо, що з-поміж міст, котрі представляють учасники ліги, майже всі — обласні центри або ж просто великі та розвинені міста, на кшталт Кривого Рогу та Маріуполя з їхньою важкою промисловістю, та Севастополя з його курортним статусом. Практика ж показує, що у вищій (чи прем'єр-лізі) «провінційним» командам вжитися доволі важко. Ужгород, за всієї поваги до нього, теж у дечому поступається Одесі. Як правило, в українському футболі це відіграє чималу роль. Елементарний приклад — куди поїде грати навіть вітчизняний футболіст хорошого рівня, обираючи між Одесою та, скажімо, Охтиркою? А що обере легіонер?..

Будемо відверті: зацікавленість у тому, щоби саме «Чорноморець» грав у прем'єр-лізі, логічно припустити, має й сама організація на чолі з Даниловим. Адже це дасть змогу підвищити рейтинги турніру (велике місто та гучне ім'я — вищі рейтинги), мати змогу продемонструвати світу черговий блискучий стадіон з телекартинки та не слухати постійне скиглення: «У нас немає грошей, немає футболістів, немає СТАДІОНУ». Або ж: «У нас погане поле, бо весна на вулиці» (а подібне доводиться чути практично щороку від якоїсь із команд). «Чорноморець» у прем'єр-лізі це — стабільний учасник-партнер, в якого є все: починаючи від грошей та стадіону, закінчуючи вболівальниками (або навпаки), що за часів популяризації ПЛ — надважливо. У цьому «Закарпаття» та «Олександрія» поки що поступаються. Втім, останні з інфраструктурою проблем практично не мають. Просто в одеситів їх ще менше. Ужгородці поки що відстають, до того ж, усі мають розуміти, що й іншим командам та глядачам цікавіше бачити в суперниках одеський клуб. У будь-якому разі, на ту ж «Дніпро-Арену» на порядок більше людей прийде, якщо вони побачать на афіші «Чорноморець», а не «Закарпаття».

4. Тренер

Відверто кажучи, почав сприймати «Чорноморець» як фаворита першої ліги лише після того, як до команди прийшов Роман Григорчук. Із плеяди талановитих українських тренерів Роман Йосипович поруч із Ковальцем бачиться найобдарованішим. Сучасний наставник повинен бути освіченою людиною з широким кругозором. Щодо світлої голови Романа Григорчука не сумніваюся, маючи досвід розмови з ним та неодноразово чуючи та читаючи відгуки колег, уболівальників і, що найважливіше, футболістів.

Щодо трійки Григорчук — Шаран — Гамула, у кожного є свої переваги, проте Григорчуку, на відміну від інших двох, уже вдалося довести свій клас у прем'єр-лізі — коли тренер йшов із Запоріжжя, гравці в роздягальні стоячи йому аплодували та дякували, а під час домашніх матчів трибуни, вдруге в своїй історії, вигукували прізвище популярного наставника. Першим був Олександр Томах з його блискучим «Металургом» зразка 1995-1997 років. Відтак визнання запорізької публіки отримав лише Григорчук, попри успіхи «Металурга» в різні періоди з Тараном і Грозним на чолі. Приємно також згадати й гру команди — розумну, швидку, атакуючу. На цьому тлі ми можемо згадати «Закарпаття» Гамули, яке навіть у виграшному матчі з «Динамо» не продемонструвало нічого, окрім самопожертви футболістів та їхнього запалу до боротьби з грандом. Володимир Шаран так само ніяких здобутків на чолі «Зірки» та «Закарпаття» не мав.

4. Кадровий потенціал

а) Чистка складу

Зізнаюсь, присутність у команді в першій частині змагань таких футболістів, як-от: Буряк (із семи матчів, коли в основному складі виходив цей центральний захисник, «Чорноморець» у п'яти неодмінно пропускав), Дорош (гравець, який приходив у команду «під» Наконечного, але просто не впорався зі своїм завданням — на рахунку молдованина лише три м'ячі — замало як для центрального нападника, до того ж, чи потрібний команді з амбіціями легіонер, котрий постійно перебуває за спиною українських футболістів) та Челебадзе (статистика його виступів за «Чорноморець» говорить сама за себе — 6 матчів в основі (включно з двома кубковими) — 1 гол, також не забуваймо про його статус легіонера). Всі вони команду покинули одразу ж із приходом нового тренера.

Четвертий футболіст, який не підійшов Григорчуку, Максим Трусевич — відомий опорний півзахисник із нерозкритим потенціалом. Усі футболісти, котрі покинули розташування команди, — гравці центральної вісі. І якщо перша трійка була у тренера (Наконечного) лише «на підхваті», то Трусевич був незамінним. Отже, новий керманич побачив проблему саме в центрі поля, не кажучи вже про захист, який і став найслабкішою ланкою команди в першій частині змагань (радше через нестабільність, адже команда все ж пропустила допоки найменше). Можливо, на цьому Григорчук не зупиниться, адже в команді є такі неоднозначні постаті, як, скажімо, Балабанов, котрий майже не грав минулі півроку та «набалабанив» лише один гол.

б) Підсилення складу

Першим із новачків одеського клубу став Себастьян Сетті. Переглядаючи не «горезвісну» відеонарізку епізодів з різних матчів, якими славиться Південна Америка (яка вразила під час трансферів, схоже, не один футбольний клуб, на кшталт київського «Динамо» з його Майклами та Андре), а два повні матчі з його участю, переконався: цей футболіст справді непоганого рівня. І відібрати м'яч, і відтак добре віддати його в українській прем'єр-лізі може далеко не кожен, зазвичай все обмежується чимось одним — або відбором (Вукоєвич, Михалик, Хюбшман, Шелаєв і т.д.), або ж непоганим пасом (Рикун, Нінкович, Жадсон, Шав'єр і т.д.). Здається, у хлопчини все непогано з обома цими компонентами гри. Утім, футбольні реалії першої ліги вітчизняної першості можуть згубити здібного гравця — до нього таких було десятки.

Інший новачок — теж гравець центральної вісі (щоправда, за амплуа, позаяк частіше саме в запорізькому «Металурзі» він грав на флангах півзахисту/нападу) — Ігор Цигирлаш. Звісно, його виступи в Запоріжжі запам'яталися не надто переконливою грою, проте цей футболіст є суто «тренерським» (обидва працювали свого часу в латвійському «Вентспілсі», з яким ставали чемпіонами країни, а відтак — в Запоріжжі), а не довіряти в таких рішеннях Григорчуку підстав поки що немає. Третій новачок наразі — Руслан Соляник: уродженець Полтави є правофланговим гравцем, але в Одесу він, напевне, прийшов закривати позицію саме захисника, адже в першій частині змагань там змушений був грати Ребенок — класичний напівоборонець. Про останній трансфер одеситів надійшло повідомлення лише напередодні — екс-львів'янин Петро Ковальчук підписав з командою контракт на півтора року. До слова, цей футболіст зарекомендував себе щонайменше в першій частині змагань лише з найкращого боку. У центрі захисту в зв'язці з Гальчуком ця пара центрбеків стала найстабільнішою та найзігранішою в першій лізі (Гальчук нині на оглядинах у «Волині» і, судячи з того, що в Луцьку вже немає Ващука та Шарпара (умовно), гадаю, Любомир таки залишиться в Луцьку).

До того ж, «Чорноморець» навіть без умовних п'ятьох новачків видається добре укомплектованим уже нині, коли команду поповнили лише четверо.

Щоправда, є одне «але»: Анатолій Волобуєв примудряється майже кожних півроку «будувати» нову команду з тих, «хто є», проте його «Сталь» усе одно завжди перебуває серед лідерів першості. Утім, саме гравці бігають по полю, а не тренери, тому цей чинник завжди буде одним із найважливіших у футболі.

5.Прийнятний календар матчів

«Чорноморець», беручи до уваги двох основних конкурентів, зіграє в другому колі лише проти «Олександрії». Цей матч стане для одеситів домашнім і відбудеться аж у кінці квітня, що дасть змогу зіграти на нормальному, після весняного болота, газоні, тобто все буде в руках самих одеситів. Окрім цього, з командами з першої п'ятірки залишиться теж усього одна зустріч — у Львові (не забуваймо, що цей клуб залишили майже всі гравці основного складу, в той час, як у першій частині змагань підопічні Рябоконя вже відібрали очки в «Закарпаття» (0:0). Зі «Сталлю» ж було зіграно обидва поєдинки. Гірше, що «морякам» доведеться грати на виїзді з такими непоступливими командами, як «Нива», «Буковина», «Кримтеплиця» та «Геліос». Утім, «Олександрії» буде не легше. Найкращий ігровий графік з-поміж цієї трійки має «Закарпаття», яке вже не гратиме ні з «Чорноморцем», ні з «Олександрією», маючи на увазі, що останні гратимуть ще між собою, а отже, очки точно хтось таки втратить.

6.Бренд

«Чорноморець» для футбольної України — це ім'я. Його приємно назвати поруч з «Динамо», «Дніпром», «Шахтарем», «Зорею», «Металістом» чи «Карпатами», які прославляли Україну ще в часи «Союза нерушимого республик голодных». Чи суттєво це? Звісно: це може впливати принаймні на підсвідомому рівні, скажімо, на арбітра, котрий, наприклад, колись у дитинстві споглядав гру одеського клубу по телевізору та щиро вболівав за українську команду в матчі проти якогось «Торпедо». Це, безсумнівно, дає змогу команді, навіть завдяки її назві, вважатися фаворитом у грі проти будь-якого суперника в першій лізі. Це дає змогу запросити кращого гравця чи тренера, котрий обере «Чорноморець» ще й як бренд з репутацією лідера вітчизняного футболу (яку нині, щоправда, самі ж одесити суттєво «підмочили»).

Р.S. Безсумнівно, варто тримати в голові суб'єктивність написаного та пам'ятати, що все так райдужно, як на папері, в «Чорноморця», радше за все, не буде. «Олександрія» та «Закарпаття» неодмінно вестимуть боротьбу до останнього. До того ж, потрібно пам'ятати про доволі неоднозначне ставлення вболівальників команди до керівництва, яке, за їхніми переконаннями, спокійно споглядало впродовж останніх років, як команда валилася на очах. Утім, майбутнє все ж має оптимістичний вигляд: першолігова «профілактика», новий тренер і стадіон мають сприяти радше прогресу. Якщо ж команда цьогоріч залишиться в першій лізі, це буде якщо й не кроком у футбольне забуття, то принаймні по дорозі до нього.

Анатолій ВОЛКОВ, газета «Український футбол»